Легальний видобуток бурштину передбачає послідовні етапи — від отримання спецдозволу та геологічного вивчення до промислових робіт і рекультивації земель. Про те, де проходить межа між геологічними роботами та фактичним видобутком, як незаконні методи впливають на довкілля і яким має бути державний контроль, говорили у програмі «Без цензури» на телеканалі «Рівне 1». В ефірі взяли участь представниці Асоціації «Видобувників бурштину України» — юристка Ірина Макаревич та екологиня, кандидатка сільськогосподарських наук Катерина Громаченко.
Від дозволу до розробки: послідовність етапів важлива
Надрокористувач має виконувати роботи відповідно до програми та умов конкретного спеціального дозволу.
«Отримання спеціального дозволу — це лише початок. Спершу потрібно врегулювати земельні питання: оформити договори, сервітути або інші передбачені законом механізми. Далі відбувається геологічне вивчення, під час якого визначають обсяги, якість і походження бурштину. Проблеми виникають тоді, коли замість передбачених програмою робіт фактично виконують дії, характерні вже для промислового видобутку», — пояснила Ірина Макаревич.
Юристка наголосила: під час державного контролю важливо перевіряти не лише наявність спецдозволу, а й те, чи відповідають фактичні роботи передбаченій послідовності.
Легальні надрокористувачі водночас стикаються з тривалими адміністративними процедурами.
«Наші учасники говорять про дублювання повноважень державних органів, затягування процедур і відсутність чіткої визначеності. Для того щоб розпочати законну роботу, підприємство проходить багато етапів, а сам процес може тривати роками», — зазначила Ірина Макаревич.
Геологічне вивчення та промисловий видобуток — різні етапи
Під час геологічного вивчення підприємство отримує інформацію про ділянку та запаси корисної копалини. Цей етап не можна ототожнювати з промисловою розробкою родовища.
«Дослідити родовище — це не означає здійснювати його промисловий видобуток. Під час геологічного вивчення визначають якість, походження та обсяги запасів бурштину. Надрокористувач має виконувати саме ті роботи, які передбачені програмою. Якщо замість них фактично починається промисловий видобуток, це вже інша діяльність», — пояснила Ірина Макаревич.
Саме розмежування цих етапів стало однією з центральних тем програми на тлі повідомлень правоохоронців про випадки можливого незаконного видобутку під виглядом геологічних робіт.
Гідророзмив змінює екосистему
Катерина Громаченко пояснила, що безконтрольний гідророзмив впливає одночасно на ґрунт, рослинність, водний режим та біорізноманіття території.
«Найбільше страждає верхній ґрунтово-рослинний шар — він фактично змивається. Пошкоджується чагарникова рослинність, коренева система дерев, а згодом можуть гинути й самі дерева. Рослинність є середовищем існування комах, птахів і тварин, тому внаслідок такого втручання збіднюється біорізноманіття всієї території», — розповіла Катерина Громаченко.
Наслідки можуть поширюватися й за межі безпосереднього місця робіт.
«Порушується гідрологічний режим території, можуть змінюватися рівні ґрунтових вод. Вода після промивання повертається із завислими речовинами, а паливно-мастильні матеріали можуть потрапляти у ґрунт. Залежно від особливостей території забруднення може проникати і в підземні води», — додала екологиня.
Екологічний моніторинг супроводжує законну роботу
Під час підготовки до розробки родовища оцінюють можливий вплив діяльності на довкілля та визначають заходи, яких підприємство має дотримуватися.
«У звіті з оцінки впливу на довкілля підприємство визначає природоохоронні заходи та програму моніторингу, яку виконуватиме під час розробки родовища. Досліджують атмосферне повітря, ґрунтове середовище, поверхневі та підземні води, а також шум, вібрацію та інші показники, передбачені для конкретної діяльності», — пояснила Катерина Громаченко.
Моніторинг дає змогу відстежувати зміни стану довкілля протягом періоду розробки та реагувати на відхилення від установлених умов.
Порушені землі повинні відновлювати
Після завершення робіт надрокористувач має провести рекультивацію території. Її спосіб залежить від призначення земель та характеру порушень.
«Спочатку проводять технічну рекультивацію: вирівнюють поверхню, формують рельєф, ліквідовують технологічні об’єкти. Після цього починається біологічний етап — висів трав, внесення необхідних речовин, висаджування дерев. Конкретні роботи залежать від того, до якого стану та для якого подальшого використання потрібно повернути земельну ділянку», — розповіла Катерина Громаченко.
За її словами, природне відновлення сильно порушених територій може тривати десятиліттями, тому рекультивацію потрібно планувати як складову законного користування надрами.
Державний контроль має охоплювати виконання робіт
АВБУ виступає за контроль не лише документів, а й фактичного виконання програм робіт на кожному етапі користування надрами.
«Держава має звертати увагу не тільки на наявність спеціального дозволу, а й на етапи та послідовність виконання робіт. Потрібен також цифровий облік. Саме на етапі геологічного контролю можна своєчасно виявити порушення і не допустити ситуації, коли потім роками доводиться відновлювати пошкоджені землі, флору та фауну», — зазначила Ірина Макаревич.
На думку Асоціації, дієвий державний контроль має поєднуватися зі зрозумілими та передбачуваними процедурами для легальних надрокористувачів. Це дасть змогу своєчасно виявляти порушення, захищати довкілля та чітко розмежовувати законну діяльність і незаконний видобуток бурштину.
Дивіться програму: